Піфагор - джерело гармонии

Таким чином, ми можемо зробити висновок про те, що для Піфагора Гармония є втіленням істинного буття - буття, що набуло в собі міри і співвимірного всесвіту взагалі (тобто згідного з буттям усього сущого). Само ж буття в контексті піфагорійської думки виразно асоціюється з благом. І це не випадково. Інтуїція буття як блага глибоко властива античному світогляду. Чи не самим містким її вираженням є переконаність, що небуття навіть помислити неможливо. Близькість буття (не існування! і тим більше не готівкової течії життя!) і блага приймається еллінською світовідчуттею більш менш беззвітно. У піфагорійській же думці воно обгрунтовується тим, що джерелом буття є Бог. Саме від божества виходить Гармония, що пронизує всесвіт і утілює його (світу) істинне буття.

Італійська філософія