Набути щастя, тобто згідне з природою доброчесне життя не можна інакше, як звільнившись від афектів. Їх влада над душею має бути знищена. Тоді настає стан апатії - безтурботності духу, яку не можуть поколивати ніякі пристрасті. Тільки в цьому випадку ми можемо встановити, як нам слід поступати, що допускати і як послідувати належному. Роль верховного арбітра в питаннях доброчесного життя виконує розум. Саме він вирішує, яке життя є найкращим і що наслідувати в досягненні блага.
Поряд з розумом стоїть сила духу, або воля. Вона дозволяє здійснитися доброчесному життю. Стоїки виділяли чотири основні доброчесності: розсудливість, хоробрість, самовладання і справедливість (помірність). Їх же можна розглядати як сили, що дозволяють впоратися з афектами і зцілити від них душу. Так, розсудливість дозволяє приборкати прагнення до насолоди, помірність позбавляє від жадань, самовладання дозволяє вигнати печаль, а хоробрість стає перешкодою страху.