Стоїчна "природа", якій повинна слідувати людина, містить в собі зовсім не чисто природні, чуттєві потяги. Природа тут те, що робить людину самим собою, утілює в собі його сенс і призначення; вона - його справжня доля, а значить, і єдине благо, зумовлене людині. Якщо людина розумна, то для нього має цінність лише згідне розуму. Розум же говорить, що вираженням найкращого життя служить доброчесність. Отже, здійснення доброчесного життя і є наслідування природи. Ніякого іншого блага, окрім доброчесності, для нас немає і бути не може. Доброчесне життя і є щастя само по собі, що не потребує більше ніяких додаткових умов, придбань і успіхів.