Космологія стоїків - третій космологічний сюжет: влада долі

Всесвіт не лише має першооснову в божественному бутті. Творіння не існує як щось, що відпало від Творця. Бог сам перебуває у своєму творінні, наповнюючи його своєю присутністю і волею. У усьому існуючому можна виділити два виміри його буття : перше - чуттєво-наочний вигляд, тобто якості і властивості, які річ має через взаємодію з іншими. Друге - "логос" або "природа" кожної речі : те, що у всякому сущому є присутнім як друк божественної волі і, одночасно, як її призначення у цьому світі.  Вище нам вже доводилося говорити про багатозначність слова "логос", яке в грецькій мові означає і "розум", і "мову", і "сенс". А також - "закон". Божественний Логос, що став первоистоком всесвіту і що пронизує його своєю волею, є джерелом законодоцільності, що панує у світі. У світі володарює неухильний закон, єдиний і непереборний порядок буття, втілений в божественному провидінні. Як загальна доля космосу визначена Логосом, що породив його, так і долі усього конкретного існування також визначені їх природою - "запліднюючими логосами", які дали їм початок. Від цієї долі нікуди подітися, бо вона знаходиться в самій суті речі, в характері її буття. Її можна лише осягнути. Тому "розумного доля веде, безрозсудного тягне".

Невідворотність долі (року) підкреслюється циклічністю світового і божественного буття. Оскільки світ всякий раз бере початок в одному і тому ж Богу, Який є досконала істота, то доля його всякий раз ідентична божественній волі і провидінню, повторюючись в кожному існуванні Космосу (у кожному "світовому році").

Стоїцизм