В образі вічного повернення виражена одна з двох основних інтуїцій часу : часу, що постійно повертає у світ одні і ті ж події. У основі його лежить уявлення про буття, яке вічне і незмінно відтворює один і той же порядок речей. У цьому часі справедливими стають слова Еклезіаста : "немає нічого нового під сонцем". Саме таке відчуття ходу часів було характерне для античності. Інше, що бачить в тому, що усьому відбувається ланцюг унікальних подій, що не повторюються, запанує в культурі разом з християнством.