Сократ - сучасник видатних софістів. Він не раз зустрічався і спілкувався з ними, бо Афіни на той час стали місцем, здобути славу в якому прагнув кожен відомий мислитель. У діалогах Платона ми бачимо Сократа, що постійно полемізує з софістами. Проте їх полеміку не можна розцінювати лише як критику софістичних установок свідомості. Бесіди, діалог, суперечка - нормальний стан мислячих людей саме за критеріями софістики. Взаємна полеміка і є те терен, на якому виникають і де виправдовують себе софістичні ходи думки. Саме для таких ситуацій і працювала софістика, готуючи свідомість людини до того, щоб відстоювати справедливість своєї думки, знаходити переконливі аргументи, викладати особисту точку зору, спростовувати протилежні твердження. Поза суперечкою, поза змаганням позицій і думок, готових спиратися лише на аргументи розуму, не було і не могло бути місця софістиці. Тому дискусії софістів, так само як і спори Сократа зі знаменитими "учителями мудрості", - абсолютно природний стан софістично орієнтованої свідомості.