Пізніше академік Карнеад (214-129 до Р. Х.) визначив три міри вірогідності : по-перше, представлення, які вірогідні самі по собі; по-друге, ті, вірогідність яких зростає завдяки вірогідності представлень, з ними пов'язаних; по-третє, найбільш вірогідні, які і самі по собі вірогідні, і узгоджуються з іншими, і до того ж усебічно перевірені дослідженням. Рух по цих східцях вірогідності дозволяє нам приходити до надійнішого знання, в повній достовірності якого, проте, ми ніколи не може бути упевнені.