Похідним від Світової Душі буттям є тілесний, чуттєвий, такий, що оточує нас світ - Космос. Він утворює третю, нижчу область вселенського буття. Якщо в собі самою Світова Душа єдина, то сходячи в чуттєвий світ вона дробиться на безліч запліднюючих логосів, кожен з яких стає природою (суттю) конкретної речі. Свої душі є у кожної з людей, у живих істот, рослин, у зірок і планет. Головна особливість буття Світу (Космосу) полягає в тому, що в нім духовне начало (душа) полонене тілесністю. У тілесності Гребель бачить убування світла Єдиного, усе більш глибокі сутінки буття, що наближається до повного мороку - небуття. Космос объемлет собою весь зримий, чуттєвий, такий, що оточує нас світ. Будучи нижчою формою буття, він щонайближче стоїть до пітьми небуття, вираженням якої служить в Неоплатонізме матерія.