Платон - три філософські долі

Сократ представив нам одну іпостась філософа : викриває невірну, помилкову, неправдиву дійсність як життя, так і свідомості людей. Платон утілив іншу іпостась: мислителя, який у світлі істини, що відкрилася йому, намагається перевлаштувати недосконалий світ. І він же, як ніхто інший в історії думки, виявив своєю долею трагічність і нездійсненність подібної спроби.

Самою своєю долею Платон виявляє, що наш посюсторонний світ, при усіх його тяготах, недостовірності і недосконалості, має для нас величезну привабливість. Навіть той, кому, як Платону, відкривається світ позамежного буття, зберігає прихильність нашої земної обителі. Прагнення дати їй кращу долю, внести в неї новий світ і нове життя, не може не викликати співчуття. Живій душі природно співпереживати кожному явищу любові - а що рухає Платоном як не любов духу, що пізнав істину, до світу, що страждає від її відсутності?

Сократ став символом викриття світу мислячим духом. Платон - символом перевлаштування світового буття силою істини, що стала надбанням розуму. Його учень, Арістотель, стане символом співмірності життя духу буттю світу : коли дух знаходить адекватну сферу докладання своїх зусиль в тій реальності, яку сам же визначає для себе, порівнюючи власне буття з суттю світу.

Платон (427-347 до р. х.)