Історичний процес - це процес зміни явищ, станів в розвитку людства; його простежують, звертаючись до цивілізацій, змін усередині них, а також зміні одних цивілізацій іншими. У філософії спостерігається різноманіття концепцій історичного процесу. Ідеалістичний підхід до суспільства знаходимо у Гегеля. Історію визначає саморух світового духу, який завершується його самопізнанням. Розгорнуту об'єктивно-ідеалістичну картину історичного процесу намалював Гегель. Згідно з ним, в історії суспільства реалізується зміст Світового Духу! Моментами і східцями розвитку світового духу Гегель вважав діяння окремих народів. Дух не лише "витає над історією, як над водами, але діє в ній і складає її єдиний двигун".
Маркс і Енгельс розробили діалектико-матеріалістичну концепцію історичного процесу. Згідно з нею, основою існування і розвитку суспільства є матеріальне виробництво. "Спосіб виробництва матеріального життя обумовлює соціальний, політичний і духовний процеси життя взагалі".
Різновидом цивілізаційного підходу до історії стала і концепція пасіонарного вибуху російського історика Л.Н.Гумилева, поступово, вже після його смерті, що завойовує визнання і розуміння сучасників. Великий вплив на історичний процес чинять і окремі особи, яких учені називають історичними діячами. Передусім, такими традиційно вважають тих, хто здійснює владу (монархів, президентів і так далі). Проте окрім них великий вплив на розвиток суспільства і його самосвідомості чинять великі учені і діячі культури і мистецтва. Тому, залежно від конкретної історичної ситуації і їх вкладу в історичний процес, вони також можуть бути віднесені до історичних осіб.
Висновок: історичний процес складається з вчинків як окремих осіб, що виконують важливі громадські функції, так і з дій об'єднань людей і діяльності народних мас в цілому.