(Лат. positivus - позитивний):
1) парадигмальної гносео-методологічна установка, відповідно до якої позитивне знання може бути отримане як результат суто наукового (не філософського) пізнання; програмно-сцієнтистського пафос позитивізму полягає у відмові від філософії («метафізики») як пізнавальної діяльності, що володіє в контексті розвитку конкретно -наукового пізнання синтезує і прогностичним потенціалом;
2) філософський напрямок, зазначене цією установкою.